На окупованих російськими військами територіях України підпільний рух опору почав використовувати літеру «Ї» як символ спротиву окупантам, і символ надії, що Україна незабаром повернеться завдяки діям ЗСУ. Підпільники малюють літеру «Ї» на парканах і тротуарах, на пам’ятниках і стінах будівель в Маріуполі, на окупованих частинах Херсонської та інших областей, ризикуючи свободою, а, можливо, і життям. У чому «магія» літери «Ї»? Чому саме її обрано за символ спротиву окупації?

В окупованому Маріуполі, в якому останній український бастіон – завод «Азовсталь» – було залишено вояками «Азову» у травні, масово почали з’являтися графіті з зображенням літери «Ї».

Першою літера «Ї» з’явилась в Маріуполі біля пам’ятника Тарасу Шевченку 5 вересня. І пішло-поїхало, як-то кажуть – літера «Ї» активно засвітилась в окупованому Росією українському місті.

Так само на окупованій Росією частині Херсонської області також активно малюють літеру «Ї» – і теж підпільно.

Коли Росія у вересні проводила так звані референдуми для спроби анексії української території, то Генічеськ Херсонської області був закиданий летючками проти псевдореферендуму і на них була літера «Ї».

«Перша літера – біля Шевченка. Це був шок для окупаційних військ, але це дуже креативне заняття для нашого руху опору, бо українці Маріуполя розуміють, що це таке і чому ця літера намальована, і чому ми використовуємо цей символ», – пояснює Петро Андрющенко, радник міського голови Маріуполя.

«Спочатку вони (російські війська) не розуміли, що це таке, але зараз наша літера стала дуже відомою і в Україні, і в світі. І зараз росіяни розуміють, що це є частиною нашого спротиву. Й тому вони намагаються стерти літеру і знайти тих, хто її намалював. Це такий квест для нашого спротиву. Наш рух спротиву кожного дня намагається намалювати літеру в різних місцях», – додає він.

Своя літера

Літера «Ї», згідно із офіційними версіями, з’явилася в українській абетці у 1873 році, але звук «ї» (й-і) існує вже понад тисячу років, а самій літері десь років 500 принаймні, кажуть лінгвісти.

Першим у наш час на унікальності літери «Ї» – 13-ї літери української абетки – наголосив львівський культуролог Тарас Возняк, який ще в 1989 році почав видавати літературно-культурологічний часопис «Ї».

«Ми здогадалися майже 40 років використати букву «Ї» в боротьбі ще з Радянським Союзом, а нині люди в Маріуполі як знак протесту проти теперішньої окупаційної адміністрації малюють цю букву «Ї»​ на тротуарах чи парканах. Це означає, що це ефективна зброя, яку українці будуть використовувати, можливо, завжди як символ самоствердження», – каже Тарас Возняк в інтерв’ю Радіо Свобода.

Письменник Дмитро Капранов в інтерв’ю Радіо Свобода теж підкреслює унікальність літери – саме в українській мові порівняно з мовами інших сусідів.

«Літера «Ї»​ – це те, що, мабуть, найбільше відрізняє українську абетку від сусідньої абетки наших окупантів, бо вона не схожа на жодну їхню літеру. «І» ще можна переплутати з англійською «І», нашу «Є» ще можна переплутати з їхнім «Э». А от «Ї» ні з чим не переплутаєш! Бо це літера, яка голосно заявляє про свою українськість вже, власне, своїм виглядом. Тому вона перетворюється от на такий символ», – каже Дмитро Капранов Радіо Свобода.

Фредо Роквелл, відеоблогер у мережі «Ютуб», наголошує, що для українців літера «Ї» виконує потужну роль в плані ідентичності саме тому, що її немає в російській абетці.

«З багатьох причин літера «Ї» є унікально-українська, але найважливіше те, що її немає в російському алфавіті. З цієї причини для нагадування російським солдатам, які окуповують їхні міста з весни, що українці – це не росіяни, дехто зі сміливих людей в Маріуполі почав малювати літеру «Ї»​ там, де лише це можливо. Часом малюючи її фарбою, але часто просто крейдою. Це неймовірно сміливий акт непокори», – пояснює Роквелл.

Намалював і втік…

Малювати літеру «Ї» в окупації – справа небезпечна. Але ця літера легка в написанні, окрім того вона проста і намалювати її можна дуже швидко – через те менше шансів, що підпільника спіймає російський окупаційний патруль або помітять і здадуть окупантам місцеві колаборанти.

«Символи мають бути такими, щоб їх можна було дуже швидко нанести і втекти. Спробуйте намалювати щось довге і важке! Звісно, вас пов’яжуть і кинуть на підвал. А от така от, грубо кажучи, палочка і дві крапочки – «Ї»​ – це можна навіть мимохідь стоячи спиною до стіни намалювати так, щоб ніхто не бачив. Це робиться елементарно», – пояснює письменник Дмитро Капранов.

«Літера «Ї»​ є чудовим прикладом спротиву. Вона унікальна, але її можна намалювати за пару секунд. Вона ефективно перетворює на зброю шматок крейди», – коментує Фредо Роквелл.

«Є цілком реальна загроза, що будь-хто, впійманий на спротиві чи саботажі, буде заарештований, затриманий, пройде через тортури і смерть. Ось чому рішення декого з відважних мешканців Маріуполя покрити місто літерою «Ї»​ є таким сміливим», – додає відеоблогер.

Ї проти Z

Неважко помітити, що нинішня війна Росії проти України є й війною літер. Якщо українські підпільники для спротиву на окупованих теренах використовують як графіті літеру Ї, то російська війська для своєї агресії вибрали латинську літеру Z, яку наносять на танки та іншу військову техніку.

Співрозмовникам Радіо Свобода помітно, що українці використовують свою власну, унікальну літеру, а російські війська – запозичену.

«Z– це не російська літера, це латинка. Вони використовують латиницю для своєї символіки, а ми використовуємо українське і ще раз підкреслюємо, що українська мова – це зброя і вона здатна воювати», – каже в інтерв’ю Дмитро Капранов.

А Тарас Возняк коротко порівнює дві літери-символи: «Сила української літери полягає в тому, що вона українська».

Також багато хто звертає увагу, що літера «Ї» – і в цьому її сила – присутня в назві країни – УкраЇна, а також у слові «украЇнський». Ну і, ясна річ, Ї є в гаслі «Слава УкраЇні!»

«Там, де літера «Ї» – там Україна! Це як тавро, Ї перетворюється на бренд у прямому сенсі цього слова, – зазначає письменник Капранов. – Те, що ця літера присутня в назві нашої країни, робить її ще більш гострою, ще більш впізнаваною і ще більш ненависною для ворогів. Малювання цієї літери в окупації – це ще одна заявка, що це наша територія, цим ми мітимо українську територію».

Мова – теж зброя

На цій війні активно використовуються символи, поняття, смисли. Свобода проти автократії, незалежність проти імперськості, прагнення захистити своє і своїх проти грубої агресивної сили…

«У цій війні, а зараз це вже не гібридна, а повномасштабна війна – використовується все. Використовується мова, використовується енергетика, використовується абетка, використовуються якісь психологічні прийоми», – говорить культуролог Тарас Возняк.

Одним з наслідків цієї війни вже є – і ще більше буде! – активніший вжиток української мови, сильний поштовх до зацікавленості і відродження української культури, україноцентричний погляд на історію тощо.

Цікаво, що в українській абетці є ще одна унікальна літера – «Ґ» – вона так само «боролася». Річ у тім, що в радянські часи «Ґ» була ніби під частковою забороною, її навіть називали «репресованою», а відродилась вона сповна вже в часи незалежної України.

Показово також, що окупація Криму та війна на Донбасі, розпочаті 2014 року, не завадили Україні кілька років тому зайнятися новим правописом української мови, інтерес до якої зараз особливо пробудився. І нинішня історія з літерою «Ї» – теж вписується в цей тренд.

«Ясно, що лише малювання літери «Ї»​ в Маріуполі та на інших окупованих частинах не дасть перемоги Україні в цій війні. Ясно, що це буде зроблено солдатами на передовій, – зауважує Фредо Роквелл. – Але важливо пам’ятати, що психологія може відігравати надзвичайно важливу роль на війні… Коли мешканці Маріуполя малюють літеру «Ї» – цим вони кажуть російським окупантам, що не підкоряться їм. Що вони чинитимуть спротив. Що вони не раби».